Із книжки «Дириґент останньої свічки»
De la musique avant toute chose?
Ох, знаю, чула, не учіть:
Крізь торохтючий гравій прози
Зненацька скрипка прозвучить!
Отак прохопиться — мов скрикне, —
А ти, рвонувшись, на льоту
Накинеш тканку слів на скрипку
(Так прикривають наготу)!
Чи вдержати сніжинку в жмені?
Чи, до невловности прудка,
Ота стихія безіменна —
Набуде обрисів рядка?..
Та крізь одне неточне слово
(Так крізь шпарину дощ тече,
Крізь розпірку — мука в мішкові) —
Проллється, вислизне, втече!
Так випаровується сила,
Що била — козирем у масть! —
З страшного “Требника” Могили,
З рядків “Макбетівських” відьмацтв,
Так чахнуть мертвих голоси,
Так починається халтура…
Ти слуху в Господа проси!
…А решта все — література.
