Місто любові й весни.
Дочки твої і сини
завше тебе пам’ятають,
де б не бували вони.
В барвах осінніх алей,
в сяйві коханих очей,
в дзвоні минулої слави
щиро вітаєш гостей.
Озера погляд блакитний
замок, як страж непохитний,
карби борні, тінь у вікні, —
все отут знане мені.
В час, як весело і гірко,
галицьку чую говірку.
Крізь суєту, даль і сльоту
пісню пригадую ту…
