Тернове поле України,
твій біль без виміру і меж.
Та від руїни до руїни
ти знов надією цвітеш.
Тернове поле, ти не з казки,
та й не терновий ти вінець,
бо й найфатальніша поразка
для боротьби ще не кінець.
І в цьому вищому зітханні
народжуються знов громи.
Що там надії… Навіть рани
чекають голосу сурми.
