О, невмолимі скам’янілі дні,
Міцна рука над людьми і богами
…Чигає там, у сірій далині,
Лягає горами за нами.
Ми подолаєм знов. Ще не одні
Нам скоряться. Над все є вірна криця
Та нам також судилося розбиться
Колись і десь об гори кам’яні.
- Наступний вірш → Олег Ольжич – Візія
- Попередній вірш → Олег Ольжич – Городок 1932
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)