І блиснули на сонці ножі,
І метнулись червоні обличчя,
І упав на пісок, і лежить,
І, байдужий, помстити не кличе.
Золота-золота борода
Підпливає рожевою кров’ю,
Двадцять літ — незабутні літа!—
Жив він сам небезпечною грою.
Синє — небо і синя — ріка.
І удари по ній — кришталеві.
Попливли. І в дібровах стиха,
Як затихнуть чутки по купцеві.
