Перекинувся у небі місяць.
Духи вже його третину з’їли.
Та доволі ще спливає світла,
Щоб пройти крізь нетрі занімілі.
Ось вже чути дим безжурних огнищ,
Вже лунають співи очманілі…
В нас криві ножі, блискучі списи,
Білі знаки бойові по тілі.
Утікає скільки сили місяць,
Западає навскоси за мряку…
Догадались — і товпляться нетрі,
Зазирає гілка за гілляку.
Та як нагло увірвуться співи,
Як заб’ється бубон з переляку —
В нас криві ножі, блискучі списи,
Бойові по тілі білі знаки.
