Страшно в горах вночі в самоті хати.
Небо чорне, низьке випива вічі.
Час біжить, час бренить, час сплива в вічність.
Тіло прагне дванадцять синів мати.
А на долах вітають пору яру.
Душі — дзвінко-стрункі і тіла — пружні.
І тортури стріча й стріча кару
Гордовита зухвалість, тверда мужність.
