Тісно увечері. Душать прокурені стіни.
Вийшов. Розглянувся. Снігу по пояс.
Сонце кривавиться в пущі. Ворушаться тіні.
Тепло. А голос — як оливо, голос.
Десь він іде, Коляда, десь ступає широко.
Місяць — і вкриють галявини радісні вруна…
Місяць — і знов над борами, і знов, як щороку,
Гуси напнуть у блакиті незлічені струни.
