Вчора лишились за нами у мряці ліси,
Вчора відкрилась рожева умита долина,
Хлипає тихо розбита рука. — О, як пси,
Билась за місто блискуча дружина!—
Чудно, так чудно ходити по камені цім,
Пальцем торкати розставлені білі фігури.
Знов іде хмара і стомлено котиться грім.
Друзі жартують, вбираючи козячі шкури.
