Олег Ольжич – Захочеш – і будеш: Вірш

(із циклу “Незнаному воякові”)

Захочеш – і будеш. В людині, затям,
Лежить невідгадана сила.
Зрослась небезпека з відважним життям,
Як з тілом смертельника крила.

І легко тобі, хоч і дивишся ниць,
Аби не спіткнутись ні разу,
І нести солодкий тягар таємниць
І гостру петарду наказу.

Навчишся надать блискавичність думкам
І рішенням важкість каміння.
Піти чи послати і стать сам на сам
З своїм невблаганним сумлінням.

Аналіз вірша “Захочеш – і будеш” Ольжича

Вірш входить до збірки «Вежі», що була опублікована у 1940 році у Празі. Це були непрості часи ‒ у 1939 році розпочалася ІІ світова війна і переділ Європи. Західну частину України перед війною «примушували до миру» полонізацією населення і пацифікацією, що полягала у каральних акціях проти українців. І тоді, коли втомлені поневіряннями люди занурюються у депресію, усвідомлюючи невідворотність великої війни, страшних втрат, відчувають безвихідь, адже від світових катаклізмів заховатися непросто, Олег Ольжич пише вірш, який має на меті підтримати тих, хто занепадає духом і нагадати, що складні часи дають нові можливості.

«Захочеш ‒ і будеш» ‒ один з 32 віршів, що увійшли до циклу «Невідомому вояку». Таким чином, хоч у творі й не вказано, що звертається автор до українців, читачу це очевидно, весь цикл присвячений руху опору українців, що жили на землях, які увійшли до складу Польщі.

Вірш є зразком громадянської лірики, яка має надихнути людей на нові звершення. Він вказує на те, що люди мають великі внутрішні резерви і можуть ставити собі високі цілі.

Боротьбу він показує у романтичному ореолу. На це вказують такі епітети, як солодкий тягар таємниць, гострі петарди наказу.

Та якщо починається вірш з романтичних закликів, то закінчується зверненням до одвічних цінностей і зокрема до совісті ‒ «невблаганного сумління».

Ліричний герой невизначений. Незрозуміло, чоловік це чи жінка, скільки років ліричному герою. Відповідно, приміряти до себе це звернення може кожен українець, що допомагає віршу, який є фактично одним з засобів політичної агітації, охопити більшу аудиторію.

Автор не приховує високої ціни, яку доведеться заплатити за свободу ‒ на це вказує метафора «зрослась, як з тілом смертельника крила». Так само не приховує автор, що доленосні рішення не бувають легкими ‒ вони мають «вагу каміння». Проте життя борця має свою легкість, хоч він і дивиться ниць, тобто перебуває у тіні і є непомітним. Антитеза «важкі рішення» й «легкість буття» підкреслює наявність внутрішньої сили у ліричного героя.

Тож нарівні з головною ідеєю твору, що звучить як назва твору ‒ «Захочеш і будеш», у вірші присутня й другорядна ідея ‒ «Роби, що маєш і хай буде, що буде».

Твір виявився пророчим. Автор був переконаний націоналіст, один з провідників ОУН, він не лише агітував інших до боротьби, але й час не сидів, склавши руки. Через це його арештували й закатували в концтаборі Заксенгаузен у 1944 році.