Дзвінко тьохнув крижиною Збруч!
Прокидатись пора зі сну
І ламати льоди між круч,
Бо вітри принесли весну.
Задзюрчав під снігами струмок,
На осонні підсніжників рій…
Ніжних котиків срібний мох
Промінь сонця ясний зігрів.
В небесах голубінь і синь,
Білосніжні гурти хмарин.
Потягнулися в далечінь
Вже ключі перелітніх пташин.
Проводжаю очима їх,
Вслід махаю — щасти! — обіруч.
Підпливає мені до ніг
Повноводий і скреслий Збруч.
- Наступний вірш → Ярослав Людкевич – Вертоліт над Збручем
- Попередній вірш → Антон Гриб – Над Збручем веселка грає
(Оцінок ще немає)