Там дзвонять на вежах.
Там дзвони кричать у безмежжя!
Там червоно-червоно. Червоно, без меж! —
Там попруги пожеж
Усе небо пережуть!
Там зойки і крики.
Там плач підійнявся великий!
Там упала біда. Там упала на села біда!
Там лютує орда.
Там наїхали дикі!
. . . . . . . . . . . . . .
За гуннами гунни —
І лунають чугуннії луни.
Дуднява тупотів: гуди у груди твої.
(Ой ви, струни мої,
Не жахайтеся, струни!)
За хмарами — хмари,
То як ніч, то багряних отари.
Ще не запала за обрій, ще муром одна,
А вже друга стіна
Встає, щоб ударить.
Віквічно в облозі,
У борні, у тривозі, знемозі.
Серце криваве в степах десь вітрами рида:
«Ой біда, ой біда
Тій чайці-небозі…»
