Як срібно скрізь! Куди не кинь,
Усе виблискує, іскриться…
Як чисто може засвітиться
Земне в небесну голубінь!
Душа окрилена, окріпла:
«Кому хвалу свою пошлю?!»
Не день в саду моїм, а шлюб
Блакиті ясної і срібла.
- Наступний вірш → Олекса Стефанович – Як рельси синню одливають
- Попередній вірш → Олекса Стефанович – Ялинка
(Оцінок ще немає)