Високий інглез ватажка юрби, брата спитав мого:
– Гуер ду ю уант ту го?
Брат мій сказав, ватажок юрби: – Ми підем до вільних гір, –
зис ис нот фар фром гір!
Інглез сказав: – Гаразд! – Проходьте! – Ви хочете волі? – Гуд!
Тільки ідіть стороною, бо моя плантація тут!
Феруил май фринд, ватажку юрби, ідіть усі, але, –
ми наставим гармати на гори і буде вам дуже зле! –
Бо не хочете ви працювати, бо собаки ви й ледарі! –
Мусимо вжити заходів, – ай им уері сорі!
Інглез пішов. Мовчала юрба. Але брат мій сказав: – Ого! –
Гив ю стіл павдер ін юр павдер горн?!
- Наступний вірш → Леонід Мосендз – Він ще у гробі
- Попередній вірш → Олекса Влизько – Балада про контрабанду
(Оцінок ще немає)