Олекса Влизько – Організація наступу: Вірш

Центральна рада сперлася
на гайдамацьку січ, на
наявність
куркулячого активу,
і райком, –
усе,
що в муці скупчилось, –
17 січня
рвонув
на змовклу колію
стривоженим гудком.
Прибоєм ніг проходили
до другої години,
як море,
на обору
залізничних майстернь
і мітингом обурення
затвердили:
іти на
свавілля куркуляччини
зі зброєю!…
І в день
той самий,
після мітингу
усі рішучі друзі
повстання
готуватися до бою почали.
Ремонтували панцирник.
Озброювали блузи.
Розвідку штаб налагодив
і вислав патрулі.
Залізний вузол
колії
ряснів бойовиками, –
на жужеличнім полі і
в околишніх місцях.
Ходили нишком –
групами…
В глухий, одутлий камінь
дубів завод
під трубами,
обдертий,
мов кістяк…
…Росли години
острахом,
щоб раптом
обірвати
набряклу тишу
пострілом…
…І, збігавши
в клозет,
пірнув
за скельця
з совами
в гарячці
обиватель, –
з дружиною,
з газетами
і кавою-глясе…
А в штабі директорії
й Полтавського загону
гримів наказ:
– Контрнаступом з Кадетського!…
А це
не жарт…
І сотник лаявся
в мембрану телефону,
і сіпався
невиспаний
бабусин офіцер…
…У бога і Валуєва
полковник матюкався,
за звичкою,
хапаючи
петельки піджака…
…Концентром
полк Грушевського
згорнувся обіч пакгаузів
вокзалу,
засипаючи
з руками на курках…
…