Гей, ти, серце, – сонячно гаряче,
Гей, ти, серце, – сонцем золоте!
Від колиски невгамовна вдача
Оселилась з нами і росте!
Понесем же, серце, голі й босі.
На одчай голівоньку свою!..
(…Скоро, скоро прийде злота осінь
І повисне тишею в гаю…)
Мабуть, так накреслено дороги
Та стежки зазорені мої, –
Щоб лягали вічно попід ноги
З голубого міста на гаї!
