Був чоловік – хоч прикладай до рани.
Тільки й того, що крила не ростуть.
Незадоволено дружина гляне –
І він уже – як в градуснику ртуть:
То різко вниз, то швидко лізе вгору,
То посередині як стій замре.
Таку вже виявляє він покору,
Така вже непорочність з нього пре,
Що всі жінки на нього, як на бога,
Молилися: «Не курить і не п’є»,
А власна, ледь допустить до порога,–
Не лає навіть – мовчки б’є…
