Диригує поїздом дорога,
І звучить мелодія проста.
Та чим ближче до свого порога,
Тим тривога більша нароста.
Відбивають чітко ритм колеса,
Кадри за вікном, як у кіно,–
Озерець красивих чисті плеса
Чи пшениці золоте руно…
І такі на серце котять хвилі,
І така розвихреність в душі…
І земля в щасливому безсиллі
Завмира в крутому віражі.
І дорога вічною здається,
І тривога тихо погаса,
Сонце так по-доброму сміється,
І такі блакитні небеса…
