Коли мене вже розпинають звуки,
Коли від них аж стогне голова,
Від розпачу тоді здіймаю руки –
Прошу, щоб врятувать прийшли слова.
Так і живу між звуками й словами,
Немов між небом і землею я живу…
Не встигнуть звуки скласти крила в гами
Як я вже слово кличу, ще й зову.
