Кринице моя сіроока,
Якої води б не пив,
Одну лиш тебе любив,
Пречиста моя й глибока.
Куди б не закинула доля
Мене від мого коша,
Співає моя душа,
Як бачу криницю край поля.
Думки підіймаю на крила –
І я на своїй землі.
Джерельця твої малі,
Та сила у них стосила.
Кринице моя сіроока,
Якої води б не пив,
Одну лиш тебе любив,
Пречиста моя й глибока.