Ми дітьми гралися в війну,
Бо все було в нас під руками –
Окопи, дзоти й просто ями,
Що перерили царину.
В гаях сплюндрованих, в ярах –
Снаряди й міни скрізь валялись,
Ми крові й смерті не боялись,
Бо нас уже не страшив страх.
Хоч розривало нас на шмаття,
Ми з смертю гралися всліпу…
Не раз ховалися в степу
І там розводили багаття.
І нерозряджені патрони
У нього кидали, й бігом
Займали тут же, за горбом,
Позицію для оборони.
Десятилітні вітрогони…
Визнаючи свою вину –
Ще довго грали ми в війну,
Хоча батьки й зняли погони.
