Неправда, що батьки мої померли,
Я чую, як вони в мені живуть.
їх образи у пам’яті не стерлись…
З полів, лугів вечеряти зовуть.
І шлях прямий підказують щоразу,
Коли мене зневіра осідла,
Чи зрадить друг, чи недруга образа,
Чи прийде слава велемовна й зла.
Неправда, що батьки мої померли,–
Вони безсмертні, доки я живу.
їх образи у пам’яті не стерлись –
їх іменами правнуків назву.
