Живу, як і усі живуть.
Живу в житті, а не існую.
І літа жду, як люди ждуть,
І весну, як вони, весную.
Та думку думкою жену
(Так хвиля хвилю підганяє).
Чи все засіяне пожну?
Бо літо вже моє минає…
Лишились осінь і зима,
Що повні золота і срібла.
Та я їм говорю: дарма –
Моя палітра ще не зблідла.
Не вицвіли ще кольори,
І ясени стоять зелені.
Моїх мелодій прапори
Витримують вітрів шаленість.
Тож осінь хай ще зачека.
Зима – на іншого чатує,
Доки моїх пісень ріка
Биття мойого серця чує.
