Соловей, співаючи, заплющує очі і не помічає що робиться навколо. Знаючи це, деякі люді ловлять пташок у момент їх найвищого натхнення.
В соловейка до співань охота,
Я любив ті співи і люблю…
Між кущами чалиться підлота,
Щоб зловити пісню у петлю.
Голосні змагання вечорами
Над Десною линуть до води…
Солов’ї, захмелені піснями,
Не помітять власної біди.
Геній співу в пастці стрепенеться –
Волосінь на горлечку міцна…
На високій ноті обірветься
Віртуозна пісня неземна.
Не змовкають хори понад гаєм,
Знов гніздечко соловейко в’є…
Хто на пісню петлі накидає –
Власна совість хай того поб’є.
