Олександр Білаш – Та це ж не спів: Вірш

Та це ж не спів,
а крик, мов з переляку,
Що в залі виклика ажіотаж.
Немов пірати кинулись в атаку,
Щоб слухача узять на абордаж.

Вокальна нісенітниця на сцені,
Ґвалтує графоманія слова.
Ґуля талант, що умістився в жмені, –
Його благословля новий ВІА*.

Розставивши на сцені батареї
Підсилювачів, взявши мікрофон,
Неначе коні, впряжені у шлеї,
Влаштовують гітарний марафон.

______________________

* Вокально-інструментальний ансамбль.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Олександр Білаш – Та це ж не спів":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Олександр Білаш – Та це ж не спів: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.