У всі часи споконвіків
Були спокуса і розплата.
Солодка лжа і правди гнів,
Підступність хижа срібла-злата.
І совість, що не знала сну,
І сором, що умів мовчати,
І дух євшану-полину,
І, як ікона,– вічна мати.
- Наступний вірш → Олександр Білаш – Дощем постукала в моє вікно
- Попередній вірш → Олександр Білаш – Сумує день
(Оцінок ще немає)