Ви чули, як плаче знесилений вітер,
Упавши на груди осінньому лісу?
Розбившись до шереху, крила зламавши,
Не в змозі піднятись, він в люті безсилій
Ховається й нишкне під листом опалим.
І тільки, як спогад,– між вітами легіт.
- Наступний вірш → Олександр Білаш – Мене запитують, як я пишу пісні
- Попередній вірш → Олександр Білаш – Нахилилася верба
(Оцінок ще немає)