Я б дику гуску вполював,
Вона б мені упала в ноги.
Важкі були її дороги,
Важкі… рушниці не підняв.
І не підніметься рука,
Коли журавку стріну в полі.
І страшно бачить пір’я долі,
Як журавель з небес гука.
- Наступний вірш → Олександр Білаш – При місяці на зорі
- Попередній вірш → Олександр Білаш – Батьківщина – це і я, і ти
(Оцінок ще немає)