Я народився у такім дворі,
Що мимоволі виростеш поетом.
Тремтіння ночі при ясній зорі
І поля таїна з пташиним злетом –
Усе тут рідне, миле та близьке:
І яблунь молодих тремкі хустини,
І стеженя у вишняку вузьке
Під ніженьками теплими дитини.
Безсмертя тзпг заховане в траву,
Дитинство з неї кониками скаче,–
Я тут і оживаю, і живу,
Моя душа отут сміється й плаче.
- Наступний вірш → Олександр Білаш – Старі чотири груші в молодім саду
- Попередній вірш → Олександр Білаш – Гора Пивиха
(Оцінок ще немає)