Заночував у липі вітер
І ледве ранок не проспав.
Гойднув спросоння верхні віти
І на траву легенько впав.
Потерся об вишневу гілку,
Гайнув, як хлопчик, у бузок,
Торкнув калинову сопілку,
І в ній почувся голосок.
А звідти – в озеро з розгону,
Сіпнувши чайку за крило,
Порушив плеса тишу сонну
І десь подався за село.
