Ходить кіт по клавішах роялю,
М’яко подушками лап стає,
Витиска мелодію, що жалю
І душі, і серцю завдає.
Занімів здивований маестро
І притьма накинувсь на папір,
Записав почуте в темпі prеstо –
І тепер кота… не випуска надвір.
- Наступний вірш → Олександр Білаш – Нечутно, незримо
- Попередній вірш → Олександр Білаш – Пісні
(Оцінок ще немає)