Володимиру Плютинському
Життя прожить — не поле перейти,
Не з фонограми пісню проспівати.
…Нема життя, коли нема мети,
Коли для інших не умів палати.
Ви — син землі, і є у вас мета,
І зміст душі ніколи непорушний,
Щоб колосилась нива золота,
І людям дарувала хліб насущний.
Ви народились у травневий день,
Щоб весняніти все життя душею.
Вам солов’ї із райдужних пісень
Сплели вінок на свято ювілею.
Летять літа, мов коні вороні,
Лише із-під копита — блискавиці.
Ви ще козак, а значить — на коні,
І є ще порох у порохівниці!
А скільки пережито у житті —
Були і бурі, радощі й тривоги,
Не легко Вам стелилися путі
До зоряної слави — перемоги!
Найбільше щастя, як цвітуть жита
І мирний вітер бігає по полю.
Нехай зозуля Вам кує до ста
Щасливі весни і щасливу долю.
