Олександр Богачук – Не просто – писати просто: Вірш

Не просто — писати просто,
Щоб рівно росли думки,
І правда найвищим ростом
Вростала в прості рядки.
Звичайно, куди простіше
Кульбачити — сяк і так…
Навіть при тому зручніше
Дулю сховати в кулак.
Чого так скривило міну,
Скорчило, як у вогні? —
Ти на свою писанину
Зараз подібний мені…
Нема в ній і крихти тями,
Мислі — кульгаві й криві:
Вперлися в небо ногами,
А ходять — на голові.
Ти кажеш, писати просто
Не модно в атомний вік.
Хай же Пегас вертихвосто
Брикає із боку в бік.
Вклоняється моді ситій
І крутить свого хвоста.
А правда ж —
одна на світі,
І завжди вона —
проста.