Волинському художнику Олександру Байдукову
Поміж дубами в Байдукова
Могутні зубри й зубреня
Блукає попасом рідня —
Вільнолюбива, гонорова
Чи вдосвіта, чи серед дня,
Чи шепче тиша вечорова —
Завжди довірлива діброва
Своїх дітей охороня.
Тут все своє: своя тут мова,
І тихий сум, і світлий спів,
І таємничість — загадкова
Ще нерозгаданих віків.
…Поміж дубами Байдукова,
Двоногих лиш нема дубів!
