Ой било то та й било,
Шкода, що ся ізбило,
Коль я мислями блудив
І дівушку полюбив.
Но дівушка полоха
Лиш сміялась: «Ха-ха-ха!»
«О дівушко, знай бога,
Не будь ко мні так строга.
Я тя люблю, люб меня,
Я уж твій, ти будь моя».
Дівушка на то глуха,
Схохоталась: «Ха-ха-ха!»
Я к дівушці близенько:
«Поди ко мні, серденько!
О дівушко, пожалуй,
Дай хоть один поцілуй».
А дівушка до сміха
Одвічала: «Ха-ха-ха!»
«О дівушко дорога,
Молю я тя для бога,
Гляні на мою муку,
Подай білую руку,
Лиш ти моя потіха».
А дівушка: «Ха-ха-ха!»
Я дівушку за личко:
«Люби мене, горличко,
Посмотри на мя хоть раз,
Полюби мя хоть на час».
А дівушка-хитруха
Захохочет: «Ха-ха-ха!»
Я дівушку за губку:
«Дай поцілуй голубку,
Дай лиш один поцілуй,
Дай, бідного помилуй.
Ніт в нім лесті ні гріха».
А дівушка: «Ха-ха-ха!»
«Ой дівушко, що чиниш?
З ким мене переміниш?
Я тя люблю єдину
І за тобой загину».
А дівушка все лиха,
Усміхнеться: «Ха-ха-ха!»
«О дівушко, єще раз
Поглянь на мене сей час,
Не возмущай мою кров,
Прийми гарячу любов».
А дівушка, та блоха,
Одскочила: «Ха-ха-ха!»
Така моїй любві мзда
Да тщетна вся надєжда,
Долю мою безславив
І дівушку оставив.
Тепер уж я: ха-ха-ха,
А дівушка… старуха!
Ха-ха-ха-ха-ха-ха!
Ти остала старуха!
________________________
Пом’яник – спогад.
