Радуйтеся, соколята,
Вам зоренька світаєт,
Плещіте, руські дитята,
Вам-бо весна блистаєт,
Вітри з юга подувають —
І морози ісчезають,
Обновилась природа,
З ней народна свобода.
Соколи уж гніздо виють
По скалистим утесам,
Нанесено яйце гріють
По дубровам і лісам,
Ісправно дом устрояють
З м’яких пер’їв складивають,
Щоб нести в нім любові плід,
Щоб не пропав власний рід,
Стройте стіни, будуйте дом
З чувственного мрамора,
Оставленний уж прадідом
Обновить уже пора,
Стройте гніздо для потомків,
Для будучих рідних внуків,
Сійте багато сім’я,
Щоб задержалось плем’я.
Бог дасть росу і погоду,
В нім надежда і в людях:
Ростет плод з власного роду
І по скалистих горах.
Лиш будуйте на скалі дім!
Не вредит му вражий грім,
Обновите старий внов
Для будучих вам синов.
Бо од пола чесна, здрова
Родиться все чесний пол,
А од гнізда соколова
Вилетить бистрий сокол!
Сова родить лишень сову,
А глупець глупу голову,
Хто учився яку піснь,
Таку поет во всю жизнь.
Так же, братя-соколята,
Підлітайте, весна тут,
Змагайтеся на крилята,
Вам стелиться новий путь!
Стройте гніздо, підлітайте,
Теплим пір’ям зігрівайте,
Бо то желаєт любов
Для рідних ваших синов.
