Без друга і без милой
Сам ходжу по лугах,
Ходжу з душею унилой
Єдин по берегах,
Хоть збираю куспорки,
І цвіт я збираю,
Но сердечнії тоски
Тим не облегчаю.
Зриваю я цвіточок
І в мислі говорю:
Кому сплету віночок,
Кого ним подарю?
І в мислі сей познаю,
Що всігда жалію,
Що самотний воздихаю,
Друга не імію.
О, уже я нині вижу,
Що без друга ніт утіх,
Що покоя не находжу,
Все мні мерзость, все мні гріх.
Як нещасний плінник вию,
Обриднаю самотність,
Плачу і кричу, проклинаю
Убігшу мні свободність.
