Як тепер єсть, так і било,
То весело, то унило.
Бивал день, била і ноч,
Раз погода, то знов дощ.
Люди їли, люди пили,
Грішили і чесно жили,
Прилежний все роботав,
А лінивий і вдень спав.
Багатим все ізбивало,
Убогим недоставало,
Все бивал розличний сан,
Били слуги, бил і пан.
Били і суть люди праві,
Били хитрі і лукаві,
Били мудрі, і таки
При них били дураки.
Добрі люди все любились,
Злії за губи водились,
Старці в церкву радо йшли,
Молодії до коршми.
Одні богу ся молили,
Другі на судьбу худили,
Бил добрий і злий народ,
І плідний і лихий год.
Били сейми і собори,
Перемир’я і роздори,
І война била, і мир,
Чума, голод — потім пир.
Біднії всегда страдали,
Все лиш гроші панували,
Той найчастше тучно жив,
Хто обманял і крутив.
Женщини всегда бивали,
Яко цвіти в модній зали:
Легкі, зміннії, як вітр,
Їх обичай всегда хитр.
Молодці все хвати били,
І дівчата їх любили,
Вінчалися з ними враз,
Як прийшов на теє час.
Як тепер, так прежде било,
І весело, і унило,
І так будет всегда тут,
Докіль люди ще живут.
Лиш одного не бивало,
Що тепер аж вот настало:
Не бивало в п’ять аршин
Дутих женських кринолин.
