Олександр Духнович – Вручаніє: Вірш

Я русин бил, єсьм і буду,
Я родился русином,
Честний мой род не забуду,
Останусь єго сином.
Русин бил мой отец, мати,
Руская вся родина,
Русини сестри і брати
І широка дружина;
Великий мой род і главний
Миру єсть современний,
Духом і силою славний,
Всім народам приємний.
Я світ узріл под Бескидом,
Первий воздух руский ссал
І кормился руским хлібом,
Русин мене колисал.
Коль первий раз отворил рот,
Рускоє слово прорек,
На азбуці первий мой пот
З молодого чела тек.
Руским потом я питан бил,
Руским ішол расходом
В широкий світ, но не забил
з своїм знатися родом.
І тепер кто питаєт мя?
Кто кормит, кто мя держит?
Самоє рускоє плем’я
Мою годность содержит!
Прото тобі, роде мой,
Кленуся живим Богом,
За печальний пот і труд твой
Повинуюся долгом.
І оддам ти, колько могу,
Прийми той щирий дарок,
Прийми вот маленьку книгу
І сей письменний рядок,
Прочеє же не забуду,
Серца моєго скруху
Пожертвити,— я твой буду,
Твоїм другом і умру.