Олександр Духнович – Загадки: Вірш

Білим як сніг я родився,
Возрастом зелен остав,
Но так ти мя не доткнувся
І молодця не внімав.
Но коль тіло почорніло,
А серденько скаменіло,
Тогда-сь мною пользовал.

(Черешня)

* * *

Хоть в школі биваю,
Сама нич не знаю,
Однако ж мудрості
Другим подаваю.
Од мене, хоть німий,
Язика ся учить,
Хто хочет, од мене
Розума получить.

(Книга)

* * *

Мене мати породила
Твердою зимою,
Я маму знову сплодила
Теплою весною.

(Вода і лід)

* * *

Така біда черевата,
Як многогрішний багач,
Він не прядет, лиш все снуєт,
Як деякий лихий ткач.
Хоть безрукий, сіти плете,
Як іскусний решетар,
Ловитва — все єго діло,
Но не ловець, ні рибар;
Зависливий, як хитрий враг,
Лукаво засідаєт,
Невинноє животноє
В сіті лестно уловляєт.

(Павук)

* * *

Два сини, два отці
Три риби зловили,
Без всякої распрі
Так ся поділили,
Щоб каждому одна ціла
Досталася без розділа.

(Отець, син і внук)

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Олександр Духнович – Загадки":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Олександр Духнович – Загадки: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.