Перший нежданий верлібр
“The shadow of your smile”
У підземному переході.
В цій черзі з п`яти чоловік
По каву стою я один.
Двоє спереду й двоє позаду –
Два рази по сто і дві крабові палички.
Світ дивовижно симетричний.
Він стоїть не на трьох китах,
А на чотирьох крабових паличках.
На жаль, я не знаю їхнього смаку –
Я не підкусюю основ світобудови.
Другий нежданий верлібр
“Ви ж таки люди, не собаки”
Т.Г.Шевченко
Якби в нас було правове суспільство,
я першим подав би позов:
“Олександр Ірванець versus, країна, людство, весь світ”
за очі щенної суки, котра уклякла приречено
перед торговкою у м`ясному ряду.
Не за боки її облізлі,
не за вим`я її обвисле –
тільки за очі, з якими на мить я зустрівся поглядом.
Я вимагав би лютої смерти
всім винним і просто причетним.
Споглядання такого страждання
душу не гранить, а ранить.
На жаль, я маю підозру,
що зможу подати цей позов,
хіба-що тільки як зустрічний
в часі розгляду моєї власної справи
на Страшному Суді.
Сподіваюсь, позовну заяву
прийме і не відхилить
Всемогутній
Господь
Dog.
