Чого б, здається, бідувати,
Чого б журитися мені?
Що холодно в сусіда в хаті
Й розбита шибка у вікні,
Що пухне з голоду дітвора,
А грошей і шага нема,
І хліба в хаті і коморі
Не знайде й миша ні зерна?
Чого б, здається, сумувати,
Що за подушне у його
Останню шкапу цінувати
«Начальство» вчора узяло?..
Не слід-бо й справді сумувати,
«Що груш немає на вербі…»
Дурне ти, серце! Час би знати:
«На всіх не стане в нас журби».
- Наступний вірш → Олександр Кониський – Біля церкви
- Попередній вірш → Олександр Кониський – Ніч надворі: тихо, ясно
(Оцінок ще немає)