Вдар по струнах тихесенько,
та про нашу долю
не грай мені веселої,
а заграй смутної…
Легесенько, тихесенько,
мов на сон дитині,
щоб встав образ перед мене
сонної Вкраїни.
Ніч зорява… блідий місяць…
соловей співає, –
мати в хаті голодного
сина присипляє…
Світ на дворі, – із кошари
останню телицю
бере збірщик за податки…
Плаче молодиця!
А от літо… от і жнива:
на вкраїнських нивах
буйне жито, колосисте,
на славу вродило.
От пожали, в копи склали,
у клуню звозили;
змолотили – попродали,
подать заплатили…
Зима, холод; діти плачуть
голодні і голі…
В теплій хаті лічить гроші
Лейба довгополий…
Оттакої-то смутної
заспівай, козаче!
Нехай в пісні і в музиці
Україна плаче…
