На цвинтарі під церквою
Безрукий, безногий,
Сидить старець, ветхий дуже
Худий і убогий;
Обідраний, обшарпаний,
Сорочки не має;
У прохожих він крізь сльози
«На хліб дать» прохає.
Оцей ветхий, сей безрукий,
Сей старець убогий, –
Колись звався «храбрим воином»,
Покіль мав він ноги,
Покіль руки ще служили,
Казна харчувала…
Скалічено, замучено,
Й нехай погибає!
