Не обскурант я, що не плачу
За тим, чого нема.
Що вже минуло і мина…
Я України долю бачу
Не в бунчуках, не в булаві,
Не у гетьманській голові;
Не в скарбах, схованих у скрині,
Не в запорозькій Україні,
Не в тім, щоб, вибившись на волю,
З ляхами знову воювать
Та кров слов’янську проливать
І засівать трупами поле.
Я даром сліз не проливаю:
Слов’ян усіх в одній сім’ї
Побачить хочеться мені…
- Наступний вірш → Олександр Кониський – На смерть Тараса Шевченка
- Попередній вірш → Олександр Кониський – Грішниця
(Оцінок ще немає)