Отак, не вирвавшись на волю,
в тюрмі, в неволі і помру!..
В чаду безправ’я і неволі –
в кайданах руки я згорну…
А кат у тісну домовину
положить тіло і заб’є…
Отак, безслідно, без спомину
життя скінчається моє…
Тоді вона – моя єдина,
хіба згадає про мене
і нишком вранці на могилі
мене в молитві пом’яне.
І скаже: «Він умів любити,
його завіт – свята любов!»
О, серденько! На всьому світі
є тільки вічного – любов…
