В душі пекли гарячі муки,
На серце скорби налягли…
І ми, до бога звівши руки,
Недолю та людей кляли.
Ми сподівались: сонце зійде,
День тьму розгонить навісну;
Настане світ, і правда прийде,
Всім приведе красу-весну…
Ми сподівались, ждали, ждали,
Ждемо й тепер… весни нема,
А перед нами і за нами
Холодна, темная зима!..
