Вірші класиків > Олександр Кониський: Вірші > Олександр Кониський – Старий

Олександр Кониський – Старий: Вірш

Хоч вус його, мов сніг, біліє,
Хоч голова вже посивіла,
А серце юне у його!
Хоч підтоптався він літами,
Але іде з молодиками
І думки свіжі у його,
Хоч на чолі видно морщини,
Хоч боротьба його зсушила,
Але він духом не упав.
Громадську ниву засіває
Словесним хлібом і гадає:
«Колись-то буде урожай».

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Олександр Кониський
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Олександр Кониський – Старий":

Читати схожі вірші:

  1. Олександр Кониський – Пишне, золотисте, жито колосисте
  2. Олександр Кониський – Ратай
  3. Олександр Кониський – До музи
  4. Олександр Кониський – Сиротина
  5. Олександр Кониський – На Шевченковому вечорі
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Олександр Кониський – Старий: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.