Повірте, й глухо, і темно мені.
Ні синього неба нема наді мною,
ні запаху цвітів нема навесні…
Було колись — блисла вона, мов у сні, —
рай, світло і небо забрала з собою.
- Наступний вірш → Олександр Козловський – Із драми «Лешко»
- Попередній вірш → Олександр Козловський – Вечером
(Оцінок ще немає)