Марії Л.
Нащо журба і туга тая,
коли нічого не докаже,
хоч серце з болю завмирає?
Дарма!.. Судьби веління враже
тверде… Нічого ти не втнеш,
хоч море сліз проллєш!
Хоч і о мур бий головою,
Хоч і волосся рви рукою,
себе катуй, весь світ клени
прокльоном страшним, розірви
і груди, й серце, — все дарма!..
Судьба остане та сама
й сміятись буде над тобою!..
А сміх той розум твій стрілою
продре, зросте і горе, й мука,
і прийде в поміч їм розпука…
